Соломон Лур'є (1891–1964) – філолог-класик, перекладач, історик, доктор історичних наук (1934), доктор філологічних наук (1943), професор. Викладач, професор Ленінградського університету (1922–1929, 1934–1941, 1943–1949), професор Одеського інституту іноземних мов (1950–1953), професор кафедри класичної філології Львівського університету (1953–1964).

Йосип Дідик (1915–1985) – філолог-класик. У 1940 р. – асистент, 1940–1941 рр. – старший лаборант, 1944–1949 рр. – викладач, 1949–1965 рр., 1973–1981 рр. – старший викладач, 1950–1953 рр. – завідувач кафедри класичної філології, у 1965–1973 рр. – старший викладач кафедри зарубіжних літератур Львівського університету.

Іван Андрейчук (1915–1988) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1967), доцент (1971). У 1952–1967 рр. – викладач, старший викладач, 1958–1986 рр. – доцент кафедри класичної філології Львівського університету.

Олексій Ковбуз (1885–1966) – філолог-класик, педагог. У 1946–1952 рр. – викладач, 1952–1959 рр. – старший викладач кафедри класичної філології Львівського університету.

Генрих Розенштраух (1910–?) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1953). У 1946–1947 рр. – старший лаборант кафедри загального мовознавства, 1946–1952 рр. – викладач, 1952–1954 рр. – старший викладач, 1954–1957 рр. – доцент кафедри класичної філології Львівського університету, у 1957–1968 рр. працював у Вроцлавському університеті.

Євгенія Скоробогата (1914–?) – філолог-класик, кандидат філологічних наук (1955), доцент (1961). У 1948–1950 рр. – викладачка, 1950–1954 рр. – старша викладачка, 1954–1978 рр. – доцентка кафедри класичної філології Львівського університету.

Ришард Ґаншинець (1888–1958) – філолог-класик, мовознавець, історик культури, доктор філософії (1917), професор. У 1920–1941, 1944–1946 – професор, завідувач кафедри класичної філології Львівського університету. У 1946–1948 – професор Вроцлавського університету, у 1948–1955 – професор Ягеллонського університету.

Єжи Мантойфель (1900–1954) – філолог-класик, папіролог. Від 1930 р. викладав класичну філологію та папірологію у Варшавському університеті; у 1937–1939 рр. – професор класичної філології, у 1940–1941, 1944–1945 рр. – професор, у 1945 – завідувач кафедри класичної філології Львівського університету; з кінця 1945 р. працював у Варшавському університеті, де був організатором і керівником Інституту папірології.

Павло Венгловський (1907–1975) – філолог-класик. У 1946–1953 рр. – старший лаборант, 1956–1962 рр. – викладач, 1962–1973 рр. – старший викладач кафедри класичної філології, 1953–1956 – старший лаборант кафедри німецької філології Львівського університету.